У медичному закладі "Охматдит" врятували трирічного хлопчика на ім'я Богдан з Шепетівки, який страждав від серйозної вродженої патології – у нього були відсутні жовчовивідні шляхи.

Єдиним виходом для порятунку дитини стала трансплантація печінки. Орган було пересаджено від його батька, про що розповіли представники "Охматдиту".

З перших днів життя хлопчика батьки помітили, що його шкіра має неприродний жовтий відтінок. У місцевому пологовому будинку їм пояснили, що це фізіологічна жовтяниця, яка зникне з часом. Але через три місяці проблеми не зникли.

Після візиту до кардіоцентру в Києві, де дитину обстежували на предмет вродженої вади серця, медики запідозрили іншу причину жовтяниці, і хлопчика госпіталізували в "Охматдит".

Лікарі одразу звернули увагу на характерну "зеленувату" жовтизну шкіри та блідий кал – класичні ознаки біліарної атрезії, що свідчить про відсутність жовчовивідних шляхів.

Хлопчику терміново провели операцію, а потім почали готувати його до трансплантації печінки.

"У дитини була складна подвійна патологія: печінкова і серцева. Ми довго радилися з колегами з кардіоцентру, щоб визначити, з чого почати, оскільки ризик був високий у будь-якому випадку. Врешті-решт вирішили: спершу трансплантація печінки, а потім – кардіохірургія", – зазначив лікар-трансплантолог Олег Годік.

Перший рік життя Богдан фактично провів в інфекційному відділенні для малюків. Тут медична команда займалася його харчуванням, стабілізацією стану, зменшенням інтоксикації. Маленькими кроками він наближався до трансплантації, на яку чекали майже три роки.

"Богдан фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все можливе, щоб він дійшов до цього етапу в максимально стабільному стані", – поділилася лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.

Протягом останнього року ситуація ускладнилася: у дитини почалися шлунково-кишкові кровотечі, які ставали все серйознішими. Критичною виявилася кровотеча, що виникла на фоні грипу. У той момент хлопчик впав у кому, але лікарі змогли його врятувати.

Після цього тривала підготовка до трансплантації. Донором став батько хлопчика Олександр. Спочатку він дуже нервував, але перед операцією зібрався і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".

Завдяки злагодженій роботі команди анестезіологів, генетиків, гепатологів, педіатрів, хірургів, медсестер та інших спеціалістів, хлопчика вдалося підготувати до трансплантації та провести успішну операцію, що тривала понад 13 годин.

Минули всього лише місяць, але, за словами батьків, зміни вже відчутні.

"До трансплантації він майже не реагував на навколишнє. А тепер їсть печиво, грається іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найважливіше", – поділилася мама Марія.

Попереду на нього чекає довгий період реабілітації, спостереження та операція на серці.

"Але найголовніше – він отримав шанс на життя", – підсумували в медзакладі.