Щорічно 24 травня в Україні та інших країнах слов'янського світу вшановують День слов'янської писемності та культури, присвячений святим Кирилу і Мефодію, які стали основоположниками слов'янського письма та духовними покровителями Європи.

Витоки слов'янської мови починаються з IX століття

Приблизно в 862 році два брати з Візантії — Кирило (Костянтин) і Мефодій — створили першу абетку для слов'янських мов. Кирило, прийнявши чернецтво, адаптував грецький алфавіт, щоб відобразити унікальну фонетичну структуру слов'янських мов. Так з'явилися два види письма: глаголиця та кирилиця, остання з яких була названа на честь Кирила і стала основою для багатьох слов'янських мов, включаючи українську.

Однак діяльність братів не обмежувалася лише створенням алфавіту. За ініціативою Мефодія вони виконали значний обсяг перекладів Біблії на слов'янську мову, написали оригінальні твори, поширювали християнство та відкривали перші школи при церквах.

Це стало основою для розвитку літературних мов і книжкової традиції слов'янських народів.

Цікаво, що перше святкування на честь Кирила і Мефодія було зафіксовано в Чехії у 1349 році, а в Болгарії — у 1851. В Україні ж свято слов'янської писемності відзначається на державному рівні з 2004 року. До того ж, перше українське політичне об'єднання — Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846) — було названо на честь цих святих.

Старослов'янська мова, яку розвивали брати, базувалася на діалекті сучасних Салонік. Хоча вона не використовувалася в повсякденному спілкуванні, стала літературною мовою для письмових джерел. У ній не існувало теперішнього часу, але були чотири форми минулого і три форми майбутнього.

Однією з найдавніших датованих книг, написаних кирилицею, є "Остромирове Євангеліє", створене в 1056–1057 роках. Тоді писемність вже грала важливу роль у збереженні знань та формуванні національної свідомості.

Словами Кирила: «Просвіщати народ без письмен його мови — це все одно що писати на воді». Ця фраза підкреслює важливість мови, наявності власної абетки та писемності.